Історія запорізького козацтва та Гетьманщини сповнена драматичних та трагічних сторінок.
26 липня 1708 року поблизу села Борщагівка під Білою Церквою, нині Погребищенського району Вінницької області було обезголовлено генерального суддю, який служив у гетьманській канцелярії Василь Леонтійович Кочубей та полтавський полковник Іскра. Раніше страчені направили цареві Петру Першому повідомлення про те, що гетьман Війська Запорізького Іван Мазепа веде переговори зі шведським королем Карлом.
1 березня 1708 року Петро писав графу Головкіну й таємному секретарю Шафірову, які за його наказом розслідували матеріали повідомлення, що “чує з боку Кочубея й Іскри тяжкий злочин й ворожі інтриги”. Мазепі було запропоновано арештувати Кочубея й Іскру.
18 квітня 1708 року Кочубей разом із своїм родичем Іваном Іскрою, будучи впевненими в своїй правоті, поїхали до Вітебська, де на той час перебувала похідна канцелярія царя. По приїзді, їх заарештували та піддали тортурам. В матеріалах слідчої справи було скрупульозно записано всі моменти допитів підозрюваних. З Вітебська 6 травня 1708 року заарештованих відправили до Смоленська. Надалі зі Смоленська до Києва відправили на суднах по річці Дніпро. 7 липня 1708 року прибули до Києво-Печерської фортеці. За наказом Мазепи арештантів перевезли до табору гетьмана, що розміщувався тоді під містечком Борщагівкою. Тут перед великим натовпом, 14 липня 1708 р. року в гетьманському обозі було обезголовлено Кочубея та Іскру. Поховано було там же. Пізніше їх перепоховали на території Києво-Печерської Лаври біля Трапезної церкви де встановлено пам'ятну плиту. Маєток Кочубея став власністю Мазепи. Правда, ненадовго, до Полтавської битви, яка відбулася практично через рік з дня страти - 8 липня 1709 року.
Після страті Кочубея Мазепа, який до того близько двадцяти років був на службі в царя Петра, перейшов на бік шведського короля. На той момент точилася Північна війна, в якій Карл та Петро були головними супротивниками.
Кочубеям повернули всі конфісковані маєтки. Пізніше, 1914 року, в Києві встановили пам'ятник Кочубею та Іскрі. Але проіснувала пам'ятка недовго. У квітні 1923 року його переробили на пам'ятник героям Січневого повстання 1918 року робітників заводу "Арсенал". Замість статуй Кочубея та Іскри нагору встановлена гармата, яка брала участь у подіях.
