Після нічної атаки балістичними ракетами по Києву 1 червня, коли люди загинули дорогою до бомбосховища, колишній заступник головного архітектора Києва, експерт у галузі містобудування Віктор Глеба взяв під сумнів безпечність прямування до укриттів. Про свої досліди та практику він розповів у коментарі для ТСН.ua.

"Я вже більше року займаюся питанням укриттів і сховищ у рамках громадської організації "Ренесанс", яку очолюю. У нас десятки фахівців, ми пишемо для Мінрегіону державні будівельні норми, разом із ДСНС працює робоча група. Від грудня було проведено близько 40 зустрічей. Наша група та я особисто, як архітектор, сповідуємо систему первинних укриттів, коли в житловому та громадському об'єкті перебувають люди, яким нікуди не потрібно бігти, – розповідає Віктор Глеба. – Ізраїльський досвід свідчить про те, що потрібно мати безпечний простір там, де ти живеш. Бігти до укриття, як показала сьогоднішня практика, - небезпечно. Ми говоримо про це понад рік".

Віктор Глеба пояснює, що бомбосховища в розумінні більшості пересічних громадян насправді є лише укриттями.

"Час прильоту – від 6-10 секунд до 10 хвилин (наприклад, балістичних ракет після сигналу повітряної тривоги – ред.), тому казати, що всім потрібно бігти до укриття – з цього я зробив сумний висновок після обстеження укриттів у Києві. Україна виявилася не готовою до війни. Укриттів і сховищ немає. Перші пів року влада застосовувала непрофесійний сленг. В Україні немає бомбосховищ, їх не існує. Їх і не було. Були укриття та сховища протирадіаційні. Два типи. Вони передбачені для людей, пов'язаних із військово-промисловим комплексом, для керівництва держави. Сховища були передбачені для 10%, з них не всі в належному стані", – розповідає Глеба.

За словами Глеби, йому, як експерту, відомо про наміри влади будувати бункери.

"Ми порахували, що такими темпами, як створювалися укриття та так звані бомбосховища під час війни, треба 700 років, щоб розмістити там 100% населення. Для цього потрібно витратити 400 мільярдів. Абсурдність! Наш мілітарідизайн полягає саме в тому, щоб створити систему захисту й безпеки в тому просторі, де людина живе та працює", – каже Глеба.

 На уточнювальне запитання про те, чи має він на увазі якісь капсули, Віктор Глеба відповів так:

"Ми провели три будівельні ком'юніті, на яких показували капсули, модулі, захищені приміщення, навіть кладовки зі спеціальними захисними властивостями. Комусь це було цікаво? А тепер півень дзьобнув в одне місце. По-іншому казати не можу. Яскравий приклад. В перші дні війни я був у квартирі будинку на вулиці Ломоносова, куди прилетіла ракета. Син із тієї родини був поранений у ванній кімнаті, в коридорі була ще одна родичка. Бабуся перебувала на кухні, їй пошкодило ногу уламками ракети. Ракета влучила в квартиру, і люди залишилися живими. А ті, хто побіг на вулицю – їх травмувало осколками. Тому що на вулиці бути найнебезпечніше".