11 вересня 1848 року у Києві розпочато будівництво Миколаївського ланцюгового мосту.

Автором проекту був британський інженер Чарлз Віньоль.

Міст мав шість прольотів, залізні конструкції виготовлялися у Великій Британії.

Міст довжиною 776 метрів і шириною 16 метрів став одним із найбільших архітектурних досягнень свого часу, перевершивши споруджений за кілька років до нього Ланцюговий міст Сечені у Будапешті. Було названо Миколаївським на честь імператора Миколи I.

Постійний рух мостом було відкрито 1855 року.

Для пропуску суден міст мав розвідну секцію біля правого берега, яка рухалася поворотним колом за допомогою всього чотирьох осіб. Вона діяла не протягом усієї навігації. Тодішні судна нормально проходили під Ланцюговим мостом, і лише навесні, коли рівень води суттєво піднімався, доводилося вдаватися до проходу під розвідною секцією.

У 1912 році Ланцюговим мостом відкрили рух бензотрамваю.

9 червня 1920 року міст було підірвано за наказом польського генерала Ридз-Смигли під час польської окупації Києва.

10 травня 1925 року було відкрито новий міст балочної конструкції, побудований за проектом академіка Патона на опорах Ланцюгового мосту, що збереглися, і названий на честь радянської партійної діячки Євгенії Бош.

9 вересня 1941 року міст зруйнований остаточно, підірваний Червоною армією, що відступає. Після війни міст не відновлювався.

Опори мосту збереглися до середини 1960-х років, якийсь час вони використовувалися для лінії електропередач, і були підірвані після спорудження мосту Метро, ​​який збудували дещо північніше.