У листопаді-грудні 2022 року у Катарі пройде 22-й чемпіонат світу з футболу. SQ продовжує знайомити читачів з історією світових першостей та найкращих футбольних команд світу.

Хазяйкою дев'ятого чемпіонату світу з футболу стала Мексика. Вперше в історії чемпіонат світу проходив за межами Європи та Південної Америки. У фінальну частину відбиралися, як і раніше, 16 найкращих команд світу. Зазвичай найбільше представництво мала Європа – 9 збірних. Південну Америку представляли лише три команди. Натомість Північній Америці дали дві путівки. По одній путівці  здобули Африка та Азія.

Фаворити турніру

Серед лідерів вважалися команди, які вже побували у ранзі чемпіонів: збірні Англії, Італії, Уругваю, ФРН та Бразилії.
Після провалу бразильської команди на чемпіонаті світу 1966 року Пеле, який вважався найкращим футболістом планети, в серцях заявив, що ніколи не поїде на світові першості. Однак він все ж таки приєднався до збірної. І не дарма. Чемпіонат у Мексиці став справжнім тріумфом для бразильців, які втретє стали чемпіонами і надовго отримали золотий кубок світу. А для Пеле – єдиного у світі триразового чемпіона світу з футболу – турнір став вінцем його спортивної кар'єри.

На шляху до фіналу

Бразильці крокували у фінал тріумфальним маршем. На старті вони розгромили досить міцну збірну Чехословаччини 4:1. Потім переграли чинних чемпіонів світу англійців 1:0 і в заключному матчі групового турніру досить впевнено переграли збірну Румунії 3:2 (румунам вдалося забити другий гол престижу лише під завісу матчу).

У серії плей-офф особливих проблем у бразильців також не виникло. У чвертьфіналі вони здолали сусідів-південноамериканців із Перу 4:2, а у півфіналі ще одних сусідів – збірну Уругваю, так само переконливо – 3:1.

Шлях другого фіналіста до вирішального матчу був складнішим. У груповому турнірі італійці зуміли забити лише один м'яч. Щоправда, і у свої ворота не пропустили жодного. На старті були подолені шведи з рахунком 1:0. Наступні два поєдинки проти збірних Уругваю та Ізраїлю завершилися всуху.

Але у плей-офф італійські бомбардири трохи розігралися. Спочатку дворазові чемпіони розгромили господарів турніру мексиканців із рахунком 4:1. А півфінальний поєдинок проти збірної ФРН вважається одним із найзавзятіших і найкрасивіших матчів в історії чемпіонатів світу. Чаша терезів вагалася то в один, то в інший бік. Спочатку італійці відкрили рахунок, потім німці вирвалися вперед, потім знову цифри на табло показували перевагу збірної Італії, команді з ФРН вдалося зрівняти шанси, але останнє слово залишилося за італійцями, які перемогли 4:3.

В основний час поєдинку суперники зуміли лише обмінятись голами. А ось у додатковий час на глядачів чекав цілий феєрверк голів.

Слід зазначити, що напередодні у чвертьфіналі німці провели не менш завзятий поєдинок проти чемпіонів світу англійців. У минулій першості ці команди зійшлися у фіналі, який вважається найскандальнішим в історії світових першостей. Тоді в додатковий час англійці взяли гору 4:2. У 1970 році сильнішими були вже західнонімецькі футболісти – 3:2. Для визначення переможця також знадобився овер-тайм. Причому під час гри німці поступалися двома м'ячами, але знайшли у себе сили переламати результат зустрічі.

Розгром у фіналі

Фінальний поєдинок був важливим подвійно. І бразильці, і італійці вже двічі ставали переможцями світових першостей. Світ за будь-якого результату дізнався б триразових чемпіонів світу. А триразовий чемпіон отримував кубок світу у вигляді золотої статуетки богині Нікі назавжди.

Рівна гра тривала лише у першому таймі, у якому суперники обмінялися голами. У другій половині італійці посипалися. У їх ворота влетіли три м'ячі. Підсумок фінальної зустрічі – 4:1 на користь збірної Бразилії.

Суддівський скандал

Не обійшлося на чемпіонаті без скандалів. Щоправда, не настільки гучних, як на попередній першості в Англії. Помилки голландського арбітра Лауренса ван Равенса переінакшили результат поєдинку між збірними СРСР та Уругваєм.

У додатковий час нападник радянської команди та київського "Динамо" Анатолій Бишовець вразив ворота уругвайців, але суддя скасував взяття воріт, зафіксувавши офсайд. Ще одну помилку арбітр припустився наприкінці матчу. Уругвайський нападник Кубілла, який намагався пробитися з лівого флангу, втратив м'яч за межі поля. Футболісти збірної СРСР чекали на свисток, але його так і не було. Кубіла спокійно адресував м'яч Віктору Еспарраро, який легко переправив його у ворота. Протести ефекту не отримали.

1962 року в матчі на чемпіонаті світу між цими ж командами стався спірний випадок. Після удару радянського футболіста м'яч опинився у воротах через дірку у сітці. Арбітр цього не помітив та вказав на центр поля. Однак Ігор Нетто повідомив арбітру, що голу не було. Через вісім років уругвайці вирішили не повідомляти судді, що гол був забитий із порушенням правил.

Герої чемпіонату

Найкращим гравцем чемпіонату було визнано "короля футболу" Пеле, який втретє отримав золоту медаль чемпіона. Пеле забив лише чотири м'ячі, менше, ніж найкращі бомбардири турніру, але він був справжнім диригентом у бразильському оркестрі, який у кожному поєдинку грав як за нотами.
Ще одна зірка бразильського футболу Жиарзіньо повторив досягнення француза Жюста Фонтену, який у 1958 році відзначився у всіх матчах турніру. Щоправда, Жиарзіньо забив лише сім м'ячів, а Фонтен – 13 (цей рекорд, як ми писали, не побитий досі).

Жиарзіньо та Рівеліно також потішили публіку тактичною новинкою. У грі з Чехословаччиною Рівеліно під час виконання штрафного став у стінку поряд з гравцями суперника, а під час удару Жиарзіньо відкрив у ній пролом. М'яч пролетів у дірку в стінці і опинився у воротах.

Найвлучнішим бомбардиром турніру став один із найкращих гравців в історії німецького футболу Герд Мюллер, який вразив ворота суперників 10 разів, причому записав на свій рахунок два хет-трики та один дубль.

У тому ж році Мюллер був визнаний найкращим гравцем Європи і отримав "Золотий м'яч".

Більшу частину кар'єри Мюллер провів у знаменитій мюнхенській "Баварії", з якою чотири рази ставав чемпіоном ФРН і тричі перемогав у Кубку чемпіонів УЄФА. А у складі збірної пізніше ставав і чемпіоном світу, і чемпіоном Європи.

Загалом чемпіонат у Мексиці вважається одним із найяскравіших та видовищних в історії світового футболу.