Сучасне концептуальне мистецтво, геометрична абстракція та енергія хаосу: українська художниця Ірина Павлюченко про роботу «Quantum Imprint» і власну візуальну мову.
Ірина Павлюченко (Iryna Pavliuchenko) — художниця родом із Харкова, чий творчий шлях розгортається між українськими інституційними проєктами (зокрема, експозицією у Верховній Раді) та арт-сценою Мюнхена. Постійна учасниця міжнародного фестивалю TRACE — від виставки в Galerie Graf Rumford до проєкту VERY CONTEMPORARY 2.0 у Campus Hub. Ми поговорили з Іриною про її знакову роботу «Quantum Imprint» та про те, чому хаос — це завжди джерело нової сили.
Від Києва до мюнхенських галерей
— Ірино, ваш шлях охоплює проєкти в Україні та серію виставок у Мюнхені — зокрема в Galerie Graf Rumford і Campus Hub у межах TRACE. Як змінювалося ваше сприйняття мистецтва з цією зміною контекстів?
— Кожен майданчик — це перевірка форми на міцність. Участь у проєктах в Україні навчила мене точності висловлювання та здатності тримати фокус. Перенесення цього досвіду в мюнхенський контекст contemporary art і співпраця з TRACE — природний розвиток моєї теми: пошуку гармонії у світі, що постійно трансформується.
Повернення до полотна та ожиле відео «Quantum Imprint»
— «Quantum Imprint» стала вашою знаковою роботою після тривалої паузи у великих форматах і вийшла за межі статичного живопису. Як народився цей проєкт?
— Після початку повномасштабної війни настав період внутрішньої акумуляції, коли класичний великий формат тимчасово відійшов на задній план. Повернення до масштабного полотна стало для мене новим рівнем свободи форми. «Quantum Imprint» — це метафора стану суперпозиції. Світ звик боятися хаосу, але для мене хаос — потужний накопичувач чистої енергії, з якого народжується нова структура: суворі кубічні лінії та вибухові кристалічні форми.
Рамки звичайного полотна виявилися для мене затісними, тому я самостійно створила цифрове відео «Quantum Imprint: Beyond the Frame», де картина буквально оживає. Це інший рівень присутності мистецтва, коли ти сама задаєш правила гри і розширюєш межі творіння.
Дисципліна форми та власний вектор
— Як вам вдається утримувати баланс між емоційним поривом і чіткою геометричною структурою?
— Через внутрішню дисципліну та усвідомлення простору. Емоція дає перший імпульс, а чітка структура дозволяє йому звучати переконливо й довго. Для мене концептуальне мистецтво — це чисте висловлювання, позбавлене зайвого шуму.







