Попри те, що майже все життя моя сфера діяльності була далека від творчості в класичному розумінні цього слова, до всіх своїх справ я ставилася творчо: шукала нові ідей, нестандартні підходи.

І от кілька років тому я підійшла до творчості в чистому вигляді - нарешті зайнялась живописом. За ці роки взяла участь у багатьох колективних виставках та провела персональну, стала переможницей у ряді як загальноукраїнських, так і міжнародних конкурсів та фестивалів. Про мене та мою творчість вийшли та продовжують виходити публікації в пресі. Мої роботи представлені в різних галереях, а також у приватних колекціях як в Україні, так і за кордоном.

Цей рік видався особливо продуктивним для мене в плані творчості. Я отримала призові місця в чотирьох міжнародних конкурсах з живопису та декоративно-прикладного мистецтва. З них три - перші премії. Також цього року я взяла участь в п'яти виставках. Якщо все піде, як заплановано, то наприкінці року буде ще одна. Але про неї трохи згодом. Зокрема, я брала участь у трьох виставках проєкту Ірини Федоренко в межах Міжнародного фестивалю сучасного  мистецтва «Сліди», у виставці в Центральному Будинку Художників та у виставці в Інституті імені Юнуса Емре, присвяченій Дню Незалежності Туреччини. Був навіть такий період, коли на всі задуми не вистачало часу та ресурсів, тому від ряда пропозицій довелось відмовлятися.

Окремо хочу відзначити Міжнародний фестиваль «Сліди». Я дуже вдячна Ірині за надану можливість як  показувати світові свої роботи, так і знайомитись наживо з работами інших митців та з сучасними тенденціями в мистецтві, а також за дуже професійну організацію виставок та їх чарівну атмосферу.

Особливо знаковою для мене стала виставка IMAGINARIUM, відкриття якої відбулося 1 грудня в Музеї історії Києва. Адже на цій виставці я представляю першу картину з мого майбутнього проєкту - серії картин "In memory of...". Ця серія буде повністю присвячена Кара-Дагу, його природі, краєвидам та надзвичайному духу цього місця.

Для мене Кара-Даг - це своєрідне місце сили. І попри те, що зараз я не маю можливості туди поїхати, в моєму серці він залишається назавжди. І спогади про нього я вирішила перенести на полотна, створивши цілу низку робіт. 

Сподіваюся, наступного року я запущу цей проєкт та зможу втілити в життя всі мої плани, що пов’язані з ним. Та й не тільки з ним, оскільки в планах є також інші проекти. Але про це згодом, бо, як кажуть: "Не кажи «гоп», поки не перестрибнеш". Всьому - свій час. Головне -  вірити та покроково реалізовувати всі свої мрії та задуми.

Ну а ми бажаємо Ганні втілити всі плани та запрошуємо переглянути її роботу на виставку IMAGINARIUM, що продовжена до 13 грудня, тож – поспішить відвідати Музей історії Києва вже найближчими днями!